Білик Іван Архипович (1910-1999) — відомий український гончар. Відвідував Опішнянський гончарський навчально-показовий пункт (1923-1924). Продовжив навчатися у свого дядька, відомого хижняківського гончара Якова Пічки. Працював на заводі «Художній керамік» (1929). Після ІІ світової війни почав працювати у творчій лабораторії й навчати новачків. Стихією Білика була скульптура малих форм — леви, барани, коники. Також виготовляв вази з рельєфним орнаментом та декоративні тарелі. Усе робив сам: і гончарював, і декорував, і ангобував, і поливав поливою. На міжнародному бієнале у Фаєнце (Італія, 1971) відзначено дипломом лауреата. Заслужений майстер народної творчості України (з 1971). Лауреат премії ім. Д. Щербаківського (1995). Лауреат Національної премії України ім. Т. Шевченка (1999). Гончарні вироби Білика представляли мистецтво України на вітчизняних і міжнародних конкурсах у Бельгії, Канаді, Югославії, Франції, Нідерландах, США, Норвегії, Великій Британії та інших країнах світу.